21/22/1

Предмет та завдання дисципліни. Поняття літературної мови, мовної норми. Періодизація історії угорської літературної мови. Літературна мова староугорського періоду: мовна ситуація після поселення угорців на своїй батьківщині; типи давньоугорської писемності; мова власне угорських та іншомовних ділових пам’яток; канцелярський правопис. Правопис угорських кодексів; модифікація мови ділової писемності. Писемність у епоху середньовіччя: розвиток книгодрукарства у період ренесансу та реформації. Мовознавчі підручники та словники. Вплив епохи рококо на розвиток угорської літературної мови. Розвиток угорської літературної мови в другій половині ХУІІІ ст. Нововведення у мові в період реформ: мова спілкування, політики, мова військовослужбовців, промисловців та науковців.   Вплив  творчості Ш. Петефі та Я. Ароня на розвиток угорської літературної мови.  Нові тенденції розвитку  літературної мови після визвольної угорської революції.  Стан літературної мови на початку ХХ ст. та після ІІ Світової війни. Тенденції розвитку сучасної угорської літературної мови. 

Вимоги до знань та умінь:

         Студент повинен знати:

·        предмет, об’єкт та завдання дисципліни; основні положення концепцій мовознавців, що розробляли її теоретичні засади;

·        базові поняття курсу, що складають його концептуальну основу (літературна мова, мовна норма і т. ін.);

·        періодизацію історії угорської літературної мови;

·        основні лінгвістичні процеси на всіх етапах розвитку угорської літературної мови;

·        типологію видатних пам’яток угорської писемності та методику дослідження особливостей їх мови і стилю;

·        основні положення мовних програм Я. Сільвестера, М. Деваї Бірова, Г. Пешті, П.Борнемісса, П. Пазманя, Я.Опацої Чере, Д.Бешеньеї, Ф. Вершегі, М.Реваї, Ф.Казінці...

·        значення творчості письменників середини ХУІІІ – ХІХ ст. у розвитку угорської літературної мови;

Студент повинен вміти:

·        інтерпретувати процеси розвитку угорської літературної мови у зв’язку з історією її носія – угорського народу;

·        встановлювати приналежність пам’яток писемності до певного етапу в розвитку угорської літературної мови та до певного її різновиду;

·        аналізувати особливості лінгвістичної організації пам’яток писем­ності у різних аспектах;

·        знаходити у текстах письменників ХУІІІ – ХІХ ст. показові риси літературної мови цього періоду;

·        інтерпретувати роль видатних письменників у розвитку угорських літературної мови;

·        історично коментувати факти сучасної угорської мови, застосовуючи словники та іншу довідкову літературу.

Дисципліна „Сучасна угорська мова” є основним фаховим предметом у підготовці вчителя угорської мови та літератури.

Метою викладання навчальної дисципліни “Сучасна угорська мова (Розділ: Синтаксис просте  речення)” є формування у студентів-філологів систематизованих наукових знань про традиційні й нові підходи щодо класифікації та кваліфікації синтаксичних категорій і синтаксичних одиниць з послідовним:

 1) розмежуванням формально синтаксичного, семантико-синтаксичного, власне-семантичного і комунікативного аспектів (членів речення, словосполучень, речень, синтаксем, комунікатем тощо);

2) аналізом зв’язків між складниками словосполучення, речення, складного синтаксичного цілого;

3) встановленням відношень (предикативних, напівпредикативних, суб’єктних об’єктних, атрибутивних, обставинних, апозитивних, синкретичних, комплетивних, єднальних, приєднувальних, зіставно-протиставних, градаційних) між компонентами, які структурують синтаксичні одиниці.

Усе це подається з урахуванням напрацювань угорської і європейської лінгвістичної науки і сприяє усвідомленню й осмисленню шкільного курсу синтаксису угорської мови. До важливих аспектів викладання курсу синтаксису сучасної угорської мови належить постійна увага до з’ясування теоретичних проблем з урахуванням дискусійних питань, а з іншого боку – орієнтація студентів на професійне застосування здобутих знань у шкільному курсі мови.

Теоретична частина містить перелік тем, які висвітлюються в лекційному курсі. У практичній частині визначено теми практичних занять, головне завдання яких полягає в поглибленні теоретичних знань, виробленні у студентів навичок аналізу синтаксичних одиниць, умінь застосовувати набуті знання для коментування граматичних явищ.

Важливим завданням практичних занять є також підвищення культури писемного та усного мовлення студентів, підготовка їх до виконання творчих робіт, усних відповідей на певну тему. Основними завданнями вивчення дисципліни “Сучасна угорська мова (Розділ: Синтаксис ростого речення)” є засвоєння студентами теоретичних знань із синтаксису сучасної угорської мови, що дасть змогу краще й повніше кваліфікувати й аналізувати основні синтаксичні одиниці; вироблення у студентів навичок коментувати мовні факти, аналізувати синтаксичні одиниці; умінь застосовувати набуті знання на практиці; 5 ознайомлення студентів з дискусійними питаннями сучасної синтаксичної науки; підвищення культури усного та писемного мовлення студентів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент буде знати:

1) визначення складного речення, типи зв’язків між його частинами, різновиди ростих речень;

2) визначення складних синтаксичних конструкцій; аналіз структурно-семантичних відношень між їх частинами;

3) визначення складного синтаксичного цілого як синтаксичної одиниці, засобів зв’язку в ньому;

4) структурні особливості речень із прямою, непрямою, невласне прямою мовою, розділові знаки в цих синтаксичних конструкціях, способи заміни прямої мови непрямою; структурні особливості періоду;

 5) принципи української пунктуації, її формування, систему розділових знаків, їх функції.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент буде вміти:

1) розмежовувати складні та прості речення, утворювати прості речення;

2) розрізняти складносурядні речення відкритої та закритої структури;

3) визначати складнопідрядні речення з прислівними та детермінантними предикативними частинами;

4) виокремлювати конструкції з однорідною, неоднорідною супідрядністю, послідовною підрядністю;

5) визначати типи безсполучникових складних речень за структурою та типом семантико-синтаксичних відношень;

6) добирати типи складних речень з текстів різних стилів;

7) аналізувати структурні особливості речень із прямою, непрямою, не власне прямою мовою, замінювати конструкції із прямою мовою на конструкції з непрямою мовою; структурні особливості періоду;

8) розрізняти відокремлювальні та видільні розділові знаки

Мета курсу: всебічний розгляд основних понять теорії поетики, основних етапів та напрямків розвитку теоретико-літературної думки, сучасного стану науки про літературу. Метою курсу є розвиток до належного фахового рівня розуміння студентами принципів функціонування жанрових параметрів у сучасному літературному процесі, а також самостійного аналізу мікро- і макропоетики текстів прози  письменників.

Завдання:  забезпечити оволодіння студентами правильним розумінням поняття „поетика”; ознайомлення з основними літературознавчими методами, законами і закономірностями розвитку літературного процесу, структурою літературних явищ, принципами соціального функціонування літературного твору та закономірностями його сприйняття, формування навичок системного аналізу літературних явищ різних рівнів. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: • теоретичні основи курсу;

визначення термінів і понять, за допомогою яких здійснюється аналіз літературно-художнього твору і літературного процесу.

вміти: здійснювати системний аналіз літературних явищ.