Метою викладання навчальної дисципліни «Діловий етикет перекладача» є вивчення основ цієї дисципліни, ознайомлення майбутніх перекладачів з нормами професійної діяльності перекладачів, вивчення основних понять про правильну організацію професійної діяльності, базові норми поведінки у різних ситуаціях та під час виникнення непередбачуваних обставин ділового спілкування з представниками різних культур, набуття спеціальних навичок та вмінь міжкультурної комунікації.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- компетентності та компетенції перекладача;

- правила поведінки перекладача під час переговорів / бенкету;

- правила поведінки із замовником;

- дрес-код перекладача;

- як володіти своїм голосом, тренувати та розвивати пам’ять;

- що таке глосарій та як його створити;

- алгоритм роботи перекладацької діяльності;

- поширені проблеми, з якими може стикатися перекладач під час перекладу;

- як поводити себе під час виникнення непередбачуваних обставин;

- головні відмінності міжкультурного спілкування, притаманні провідним західним та східним країнам.

вміти:

- оперувати навичками білінгвізму;

- розрізняти особливості мовленнєвого етикету та мови рухів тіла, характерні для різних національностей;

- застосовувати на практиці правила поведінки перекладача під час переговорів;

- перекладати емоційне мовлення, жарти;

- вживати евфемізми; 

- уникати небажаної лексики;

- усвідомлювати відповідальність за переклад, слідувати правилам конфіденційності.

 


Курс «Вступ до перекладознавства» є одним з обов’язкових компонентів ОП циклу фахової підготовки, спрямованим на здійснення гуманітарної підготовки майбутнього перекладача.

Лекційна частина курсу передбачає створення теоретичної основи для подальшого набуття студентами практичних умінь і навичок у галузі перекладу та вивчення моделей і закономірностей процесу перекладу і перекладацьких відповідностей, а також способів перекладу текстів різних жанрів і стилів.

Практичні заняття з дисципліни сприяють формуванню початкових навичок обробки тексту у процесі перекладу з англійської мови на українську; виробляють здатність до самостійного пошуку та засвоєння нового матеріалу; розвивають творче мислення при виборі способів перекладу, а також при виконанні практичних завдань при самостійній роботі, які вимагають професійної компетенції перекладача.

 

Метою курсу є забезпечення усвідомлення студентами суспільно-політичної ролі й значення перекладу як важливого фактора у діяльності та розвитку суспільства; засвоєння видів та типів перекладу й сфери їх застосування; формування початкових вмінь практично здійснювати переклади різних видів; ознайомлення з основними видами перекладацьких трансформацій та формування навичок їх застосування у практиці перекладу; засвоєння норм та принципів перекладу.


У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати:

§  роль перекладу у діяльності та розвитку суспільства

§  зміст понять "переклад" та "перекладознавство"

§  основні обов'язкові елементи підготовки перекладача

§  зміст понять "спосіб перекладу", "перекладацькі прийоми", "стиль перекладу", "жанр перекладу", "форма перекладу", "тип перекладу", "вид перекладу"

§  які існують вити перекладу

§  принципи перекладу

§  норми перекладу

§  лексичні, граматичні та комплексні перекладацькі трансформації

§  різні види лексичного значення слова

§  зміст поняття "прагматика тексту" та "прагматика перекладу"

§  різні види словників

вміти:

§  пояснити основні вимоги до мови перекладача та культури його мовлення

§  аналізувати переклади зроблені різними методами та використовувати ці методи при виконанні перекладів різних видів

§  виконувати адекватний, вільний, дослівний, скорочений, реферований, анотований, адаптований переклади

§  аналізувати переклади різних видів

§  виконувати переклади за основними принципами та нормами перекладу

§  застосовувати лексичні, граматичні та комплексні перекладацькі трансформації

§  аналізувати на прикладах перекладів вживання та функції перекладацьких трансформацій

§  аналізувати зразки перекладів з погляду відповідності нормам перекладу

§  виконувати переклади зберігаючи прагматику тексту оригіналу

§  аналізувати переклади текстів різних жанрів та їх особливості

§  виконувати переклади науково-технічних текстів, текстів газетно-публіцистичного стилю

§  демонструвати навички виконання перекладів текстів художньої прози та поезії

§  використовувати словники різних типів і видів

§  користуватися електронними словниками

§  редагувати машинний переклад та допрацьовувати його


Предмет і завдання курсу. Уральська прабатьківщина, уральські групи мов та їх особливості. Прабатьківщина фінно-угрів, фінно-угорські мови та їх особливості. Історія досліджень фінно-угорських мов. Походження та історія фінно-угорських мов. Першоджерела фінно-угорської мови. Поділ фінно-угорських мов на групи (угорська, фінська, пермська та ін.). Походження угорської мови та її контакти із спорідненими слов’янськими і не слов’янськими мовами. Словотвір та словоскладання, граматика, лексикологія і лексикографія. Самодійські мови. Північна група самодійських мов. Південна група самодійських мов.  Загальні риси історії, культури, мови, народної творчості хантів, мансійців, комі, удмуртів, марійців, мордвінів, фіннів, естонців, карельців, лівів, нененців, енців, нґанасанів. Вимерлі фінно-угорські та самодійські мови.

Вимоги до знань та умінь:

         Студент повинен знати:

·        об’єкт, мету та завдання курсу;

·        методи і методику дослідження явищ мови в діахронічному аспекті;

·        погляди на проблемні питання курсу;

·        історію дослідження фінно-угорських мов;

·        прабатьківщину уральської та фінно-угорської мовних груп;

·        видатних вчених фінно-угрознавців, які досліджували уральську та фінно-угорські групи мов як в синхронному так і в діахронному аспектах;

·        поділ фінно-угорських мов;

·        зміни, що відбувалися у фонетико-фонологічній системі, словотворі, морфологічній та синтаксичній будові угорської групи мови, після виділення з неї угорців.

         Студент повинен вміти:

·        вільно користуватися системою знань з фінно-угрознавства;

·        розрізняти мовну специфику фінно-угорського та староугорського періоду.

·        характеризувати фонетичні, граматичні та лексичні особливості  мов вепсів, водів, енців, естонців, мансійців, ненців, марійців, комі-зирянців та комі-пермців, карельців, лівців, саамців, фінів, угорців, хантийців, удмуртів;

·        вміти відрізняти сучасні фонетичні процеси від історичного періоду;

·        аналізувати відповідні тексти фінно-угорських мов;

·        коментувати синтаксичні конструкції;

·        систематизувати і пояснювати факти сучасної угорської мови в діахронічному аспекті.

порівнювати мовну систему сучасної угорської мови з мовною системою інших фінно-угорських мов.

Мета та завдання курсу. Місце мовознавства у системі наук. Методи дослідження мови. Мова як суспільне явище. Мова і мислення. Фонетика (описова, історична, порівняльна та експерементальна). Три аспекти вивчення звуків мови. Будова мовного апарату і функції його окремих частин. Класифікація звуків. Звукові зміни (позиційні, комбінаторні, спонтанні). Фонетичне членування мовленнєвого потоку. Склад, наголос, інтонація. Артикуляція звука та артикуляційна база. Довгота, висота, тембр звука. Поняття фонеми. Диференційні та інтегральні ознаки фонем. Позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Фонетична система. Поняття про орфоепію та орфографію. Транскрипція та транслітерація. Лексикологія. Слово, як одиниця мови. Слово і лексема. Значення слова. Лексико-семантичні категорії: полісемія, антоніми, синоніми та омоніми. Лексикографія. Типи словників та принципи їх побудови. Фразеологія. Класифікація фразеологізмів. Граматика. Граматичне значення та граматичні категорії. Морфологічна будова слова. Морфеміка. Поняття морфеми, види морфем. Походження і розвиток мови. Закономірності розвитку мов. Розвиток і функціонування мов у різні історичні епохи. Класифікація мов (генеологічна і морфологічна). Типи письма. Значення письма в історії суспільства. Етапи і форми розвитку письма 

      Студент повинен знати:

·        предмет, об’єкт та завдання дисципліни;

·        базові поняття курсу, що складають його концептуальну основу;

·        природу і сутність мови;

·        структуру мови;

·        походження мови та закономірності розвитку мов;

·        виникнення і розвиток письма;

·        класифікацію мов світу за походженням і за будовою;

·        розвиток і функціонування мов у різні історичні епохи;

·        шляхи і методи вивчення мовного матеріалу;

·        зв’язок мовознавства з іншими науками;

·        будову артикуляційного апарату та артикуляційну й акустичну класифікації звуків угорської мови;

·        поняття фонеми, варіанти та варіації фонем; конститутивні і диференціальні ознаки фонем, їх сигніфікативно і перцептивно сильні і слабкі позиції;

Студент повинен вміти:

·        вільно користуватися основними поняттями мовознавства;

·        систематизувати і пояснювати факти фонетичної та фонологічної систем мов;

·        застосовувати різні методи лінгвістичного дослідження при аналізі звуків та фонем;

Метою вивчення дисципліни «Практичний курс англійської мови» на ІІ курсі є вдосконалити іншомовні компетенції (Reading., письмо, аудіювання й говоріння), а також сформувати комунікативну здатність в різних ситуаціях спілкування усно та письмово, яка сприятиме засвоєнню фахових дисциплін на подальших курсах. Програма передбачає тренування критичного мислення й формування у студентів навичок лінгвістичного аналізу мовних явищ.

Основним завданням ІІ курсу є формування мовленнєвих навичок, які спрямовані на поступове переростання репродуктивного мовлення у продуктивне. Кінцевою метою ІІ курсу є підведення студентів до використання англійської мови (в межах знайомого лексичного та граматичного матеріалу) як реального засобу спілкування, а також до здатності прослуховувати курси теоретичних дисциплін з мови (методика навчання англійської мови, історія англійської мови, тощо).

Відповідно до освітньої програми, вивчення дисципліни сприяє формуванню у здобувачів вищої освіти таких компетенцій:

 Фонологічна компетенція

Студент повинен вміти:

-        в усному повідомленні розуміти голосні і приголосні звуки англійської мови та їх відмінності (наприклад, короткі/довгі голосні, монофтонги/дифтонги, приголосні, що вимовляються з придиханням та інші);

- чітко відтворювати у власному мовленні зазначені фонетичні відмінності;

- сприймати різні модифікації голосних і приголосних у послідовному мовленні;

- застосовувати у зв’язному мовленні різні фонетичні модифікації;

- розрізняти у мовленні місце наголосу в багатоскладних словах;

- правильно робити наголос у словах;

- розрізняти смислові контрасти, передані за допомогою наголосу в реченні;

- виділяти найважливішу інформацію належним використанням логічного наголосу;

- дотримуватись у зв’язному мовленні ритму, властивого англійській мові;

- визначати функцію речення, правильно сприйнявши його інтонаційну модель;

- передати функцію речення в мовленні через правильно вибрану інтонаційну модель;

- передавати різні почуття і ставлення.

 Граматична компетенція

- демонструвати знання видо-часових форм і категорій стану дієслів;

- розуміти функції артиклів і ефективно застосовувати ці знання в спілкуванні;

- складати розповідні, питальні, спонукальні речення залежно від мети спілкування і характеру акту мовлення;

- правильно і доречно використовувати безособові форми дієслова і конструкції з ними у спілкуванні на різних рівнях і в різних ситуаціях;

- правильно і вільно використовувати граматичні структури, передбачені  програмою в усному і писемному мовленні;

- демонструвати знання синтаксичної організації англійської мови у спілкуванні;

Лексична компетенція

У студентів повинні бути сформовані наступні види навичок.

1. Навички правильного використання лексичних одиниць активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуаціями спілкування та цілями комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями:

а) виклик лексичних одиниць з довготривалої пам’яті;

б) зовнішньомовленнєве відтворення лексичних одиниць у потоці мовлення;

в) миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності.

2. Навички розпізнавання і розуміння лексичних одиниць активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні.

3. Навички обґрунтованої здогадки про значення лексичних одиниць, що відносяться до потенційного словника при читанні та аудіюванні.

4. Навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих).

Орфографічна компетенція

Студенти повинні вміти орфографічно правильно оформляти всі види писемного мовлення, передбачені робочими програмами, в тому числі за попередній рік навчання. Задля цього студенти повинні знати і застосовувати на практиці основні принципи орфографічної системи англійської мови (фонетичний, морфологічний, традиційний, ідеографічний), які необхідні для подолання труднощів в оволодінні графемно - фонемною системою англійської мови.


«Орфографічний практикум» спрямований на активізацію, поглиблення та систематизацію знань, одержаних студентами раніше, під час вивчення шкільної програми з угорської мови. Завданнями курсу є оволодіння теоретичним матеріалом (на практичних заняттях і самостійно) та вдосконалення навичок грамотного письма згідно з принципами угорської орфографії й пунктуації.

 

Мета: активізація, поглиблення та систематизація знань, одержаних студентами раніше, під час вивчення шкільної програми з угорської мови.

Завдання: Відповідно до поставленої мети головними завданнями курсу орфографія сучасної мови є:

- ознайомити студентів з історією угорської орфографії;

- ознайомлення студентів з основними принципами  угорської орфографії

- ознайомлення студентів правописом власих назв

- ознайомлення студентів правілами поділ, та розміщення 

Відповідно до освітньої програми «Угорська мова і література», вивчення навчальної дисципліни повинно забезпечити досягнення здобувачами вищої освіти таких програмних результатів навчання (ПРН):

 

Програмні результати навчання

Шифр ПРН

Знати норми літературної мови та вміти їх застосовувати у практичній діяльності.

 

Вільно спілкуватися з професійних питань із фахівцями та нефахівцями державною та іноземною(ими) мовами усно й письмово, використовувати їх для організації ефективної міжкультурної комунікації.

 

Знати норми літературної мови та вміти їх застосовувати у практичній діяльності.

 

Знати принципи, технології і прийоми створення усних і письмових текстів різних жанрів і стилів державною та іноземною мовами.

 

Використовувати чеську мову в усній та письмовій формі, у різних жанрово-стильових різновидах і регістрах спілкування (офіційному, неофіційному, нейтральному), для розв’язання комунікативних завдань у побутовій, суспільній, навчальній, професійній, науковій сферах життя.

 

 

Очікувані результати навчання, які повинні бути досягнуті здобувачами освіти після опанування навчальної дисципліни «Орфографічний практикум»:

 

Очікувані результати навчання з дисципліни

Шифр ПРН

Здійснювати лінгвістичний, літературознавчий та спеціальний філологічний аналіз текстів різних стилів і жанрів.

ПР15

Збирати, аналізувати, систематизувати й інтерпретувати факти мови й мовлення й використовувати їх для розв’язання складних задач і проблем у спеціалізованих сферах професійної діяльності та/або навчання.

ПР17

Мати навички управління комплексними діями або проектами при  розв’язанні складних проблем у професійній діяльності в галузі обраної філологічної спеціалізації та нести відповідальність за прийняття рішень у непередбачуваних умовах.

ПР18

 

5. ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

 

Засоби оцінювання та методи демонстрування результатів навчання

Засобами оцінювання та демонстрування результатів навчання з дисципліни
«Орфографічний практикум» є: поточний контроль на практичних заняттях, контроль результатів опанування тем і виконання завдань, запланованих у межах самостійної й індивідуальної роботи (як-от: реферат, наукове есе, стаття, тези, доповідь на семінарі); підсумковий контроль здійснюється у формі модульної роботи та екзамену/заліку.

Під час навчання використовуються такі основні методи: 1) традиційні: вербальні (розповідь, пояснення, бесіда, навчальна дискусія), наочні (ілюстрування, демонстрування, метод самостійного спостереження студента), практичні (практичні роботи), проблемний, аналітико-синтетичний методи, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення; 2) інтерактивні методи; 3) методи контролю і самоконтролю в навчальній діяльності


Мета: навчити студентів основним принципам та закономірностям

фонетичної будови сучасної угорської мови в аспекті її структури та

функціонування, класичним та сучасним підходам до аналізу мовних одиниць

та явищ, а також розвинути у студентів науково-лінгвістичне мислення,

уміння орієнтуватися у науковій лінгвістичній інформації, розуміння природи

фонетичних явищ та процесів.

Завдання: ознайомити студентів з основними теоретичними положеннями про

фонетичну будову сучасної угорської мови з використанням сучасних

лінгвістичних теорій, ввести студентів до найбільш важливих проблем

сучасних досліджень стосовно будови та функціонування фонетики угорської

мови, розвинути у студентів уміння використовувати знання з граматики мови в

аналізі мовних явищ у практичному викладанні угорської мови, розвинути у

студентів уміння працювати з науковою лінгвістичною літературою та

знаходити інформацію, що може бути використана для аналізу фонетичних

мовних явищ та процесів у викладацькій практиці.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- особливості фонетичної будови сучасної угорської мови;

- особливості природи фонетичних явищ та фонетичних процесів

сучасної угорської мови;

- основні сучасні фонетичні теорії та підходи до аналізу одиниць

мовлення.

- основні методики фонетичного аналізу

вміти:

- на основі спостереження мовленнєвих фактів робити узагальнення про

ті чи інші фонетичні процеси сучасної угорської мови;

- надавати правильну теоретичну інтерпретацію фонетичним явищам;

- ілюструвати кожне теоретичне положення конкретними мовними

прикладами

- проводити повний фонетичний аналіз слів.

Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета курсу.Основною метою курсу «Історія угорської літератури. Стародавня література» є опрацювати  літературні та критичні джерела, ознайомитись з пам'ятками стародавньої угорської літератури, використати накопичені знання у подальшій науковій та педагогічній практиці. Основна мета предмету – на основі теоретичних знань навчити студентів:

-        опрацювати  літературні та критичні джерела;

-        ознайомитись з літературним процесом X -XVII. століть;

-         використати накопичені знання у подальшій науковій та педагогічній практиці.

 

 

Завдання курсу.Завершивши курс студент повинен:

-        поширити свої знання з угорської літератури Х–ХVІстоліть, з

історіографічної, політичної, наукової точки зору;

-        опрацювати всі відомі джерела пов’язані з цими літературними періодами;

-        ознайомитись з літературними пам’ятками цих періодів;

-        ознайомитись з життям та працею відомих літературних та суспільних діячів;

-        оволодіти художньою літературою цих періодів;

-        розуміти структуру літературно-історичних періодів.

 

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

-        опрацювати всі відомі джерела пов’язані з цим літературним періодом;

-        оволодіти художньою літературою цього періоду;

-        знати аналізувати художні твори.